Експерти у сфері страхування розповіли про десяток поширених міфів, пов'язаних із накопичувальним страхуванням.

Довгострокове страхування життя - один з найбільш зручних і надійних способів довгострокового інвестування. У зв'язку з тим, що цей напрямок тільки розвивається, мало хто поки розуміє принципи роботи страхових компаній, розбирається в тонкощах самого страхування життя, тому народжується маса міфів і домислів.

Міф 1. Самотня людина не має потреби в страхуванні життя.

Якщо людина не має сім'ї, дітей або навіть старих батьків, про яких треба дбати, то у неї може скластися оманливе враження, що фінансової відповідальності вона ні перед ким не несе. Однак, не варто забувати, що у такої людини є вона сама. Хто її забезпечить у разі тривалої хвороби? Хто оплатить її лікування, якщо вона стане непрацездатною в результаті нещасного випадку? Можливо, держава. Але чи вистачить цього?

Міф 2. Страхування життя купують тільки на випадок смерті.

Страхування життя покриває не тільки ризик відходу з життя застрахованого, але також і діагностування загрозливих здоров'ю захворювань, тимчасову або повну втрату працездатності, травми різного ступеня тяжкості в результаті нещасного випадку та інші ризики. Набір таких ризиків може варіюватися відповідно до побажань і фінансовими можливостями клієнта. Крім цього, в програмах накопичувального страхування життя основним ризиком є ​​дожиття до закінчення терміну страхування, в рамках якого проводиться страхова виплата.

Міф 3. Страхувати життя треба виключно в старості.

Навпаки: чим старша людина, тим вище будуть страхові внески. Одна з причин - наявність вікових захворювань, що збільшує вартість поліса. Укладаючи договір в молодості, можна вибрати більш тривалу програму фінансового захисту, а значить, фіксований розмір регулярних платежів буде мінімальним.

Міф 4. Страхувати є сенс тільки основного годувальника в родині.

Найчастіше думка людей грунтується на тому, що якщо з годувальником відбудеться страхова подія, то члени його сім'ї будуть фінансово забезпечені. Але, на жаль, від нещасних випадків чи проблем зі здоров'ям не застрахована жодна людина. Купивши, наприклад, страховий поліс для чоловіка-годувальника, немає ніяких гарантій, що серйозно не захворіє дружина. В цьому випадку, виплата за полісом не передбачена, а оплачувати дороге лікування та цілодобовий догляд доведеться дружині з сімейного бюджету, який великі витрати може не покрити.

Міф 5. Страхування життя необхідне тільки людям з небезпечною професією.

Абсолютно логічно, що люди небезпечної професії на роботі ризикують набагато більше, ніж офісні службовці. Однак, гарантій довгого здоров'я і благополуччя ні тому, ні іншому ніхто не може дати. Наше життя - це не тільки робота. Ймовірність потрапити в ДТП приблизно однакова і у службовця банку, і у пожежника, якщо щодня обидва проводять один і той же час за кермом.

Міф 6. Накопичувальний поліс страхування життя схожий з банківським депозитом, і основна його мета - накопичення.

Це одна з найбільш поширених помилок. Програми накопичувального страхування схожі з банківськими депозитами, але функції у них абсолютно різні. Ключова відмінність програм страхування життя від інших фінансових інструментів - це безпосередньо страхування, тобто можливість отримати страхову виплату при настанні непередбачених обставин, пов'язаних з життям і здоров'ям застрахованого.

Поліс дозволить оперативно знайти кошти на лікування, реабілітацію, а також допоможе компенсувати тимчасову втрату доходу.

Міф 7. Прибутковість полісів страхування життя дуже низька.

Накопичення за полісом страхування життя формуються із страхових внесків клієнта, гарантованої дохідності та додаткової інвестиційної дохідності. Гарантована прибутковість, що бере участь у формуванні страхової суми по дожиттю, найчастіше коливається в межах 4%, а додаткова прибутковість - близько 10%, і їхня сума може досягати рівня середньої ставки банківського вкладу.

Враховуючи середній термін програм довгострокового страхування життя (20 років), страховики ретельно вивіряють інвестиційну стратегію, при виконанні якої висуваються підвищені вимоги до якості інвестпортфелю з метою забезпечення актуальності і збереження накопичень.

Міф 8. Виплата страхової суми нічим не гарантована.

Страхова виплата - сам факт і її розмір - зафіксована в договорі страхування, який підписує клієнт і страховик. Відповідно до його умов страхова компанія гарантує розмір накопичень на етапі укладання договору, зазначена сума може мінятися тільки за бажанням клієнта: якщо він прийме рішення скоротити внески або збільшити їх. У страховій документації клієнта (полісні умови, договір) зафіксовані всі умови програми: вигодонабувачі, ризики і винятки, таблиця викупних сум та інше, які після підписання договору не можуть змінюватися страховою компанією в односторонньому порядку.

Міф 9 Страхові компанії - ненадійне вкладення грошей

Страхування життя - об'єкт жорсткого державного регулювання, що дає додаткові гарантії збереження заощаджень. У договорах ті суми, які накопичуються людиною (страховий резерв), дуже строго регламентуються. Крім того, випадків відходу з ринку страховиків життя «по-англійськи» ще не було.

Міф 10. Всі страховики життя однакові. Однаково, в якій компанії купувати страховий поліс.

Правильний вибір страхової компанії залежить від безлічі факторів: від політики страхової компанії, її стійкості, надійності, тривалості роботи на ринку, розгалуженості агентської мережі, репутації. Віддавайте свою перевагу надійним компаніям, чия стійкість підтверджена високими рейтингами надійності.

За матеріалами: Форіншурер