Останні пів року вся увага суспільства прикута до теми СOVID-19. Відповідальні роботодавці – не виняток. Керівники та HR-менеджери українських компаній активно шукають рішення, як захистити співробітників на випадок коронавірусу. При цьому багато хто не бажає думати про те, що по-справжньому складно в умовах адаптивного карантину лікувати «класичні» тяжкі хвороби, що загрожують життю.

Чому про них не можна забувати і як страхування життя допомагає вберегти колектив від таких серйозних загроз, спеціально для Mind пояснює Світлана Кандиба, директор по роботі з корпоративними клієнтами лайфової страхової компанії.

Страховики у своїй практиці виділяють близько 30 захворювань, які називають критичними: щодо них важко давати прогнози, і при цьому вони практично завжди вимагають складного, дорогого лікування і тривалої реабілітації.

Перш за все йдеться про інсульти, інфаркти, онкологічні діагнози і стани, коли пацієнт потребує трансплантації органів і тканин. З таким діагнозом людина не привертає уваги оточуючих, не стає героєм газетних публікацій і найчастіше не може претендувати на благодійну допомогу. Вона в прямому сенсі залишається сам-на-сам із проблемою. А суми на лікування потрібні великі.

Статистика щодо критичних захворювань в Україні була гнітючою ще до нинішньої «коронакризової» ситуації.

У нашій країні щорічно реєструється близько 110 000 первинних випадків інсульту, причому кожен третій трапляється з іще молодими й економічно активними людьми. Онкодіагноз мають понад 1 млн українців. Щорічно більш ніж 160 000 людей вперше стикаються з такою хворобою, вмирають – близько 90 000, з них 35% – це пацієнти працездатного віку.

За останні пів року в Україні з'явилися ще два чинники, що вже в найближчі 6–12 місяців здатні призвести до зростання таких показників.

Постійний стрес останніх місяців

Він виникає через зміну звичного укладу життя, проблем із зайнятістю, скороченням доходів і відсутністю заощаджень у багатьох наших співгромадян.

Як показували загальнонаціональні опитування навесні 2020-го, перехід на карантин став підгрунтям фінансового стресу для 39% дорослих українців – у них з'явилися фінансові проблеми, ще 25% почали більше перейматися здоров'ям близьких. 45% опитаних зазначали, що не мають жодних заощаджень. Але навіть ті, хто мав накопичення, вважали, що їх вистачить не довше, ніж на один місяць.

Безумовно, такі стреси не можуть пройти непомітно для здоров'я. Медичні дослідження показують, що значний фінансовий стрес пов'язаний із 13-кратним підвищенням ризику виникнення серцевого нападу.

Зв'язок стресу й високого ризику інсульту доведений давно. Більш того, коли людина перебуває в гострому або хронічному стресі, вона часто змінює спосіб життя: менше рухається, мало спить, поринає в роботу, забуває про спорт і повноцінний відпочинок, зловживає курінням або алкоголем – а це, як відомо, фактори розвитку онкологічних захворювань.

Обмежений доступ до планової медичної допомоги

Перш за все, це стається через можливе посилення карантину, а також через мінімальне фінансування спеціалізованої медичної допомоги з боку держави.

Так, навесні 2020-го, в умовах карантину, МОЗ України вже припиняв планову госпіталізацію та планові операції, крім невідкладних і термінових. Але, навіть якщо таких обмежень в осінньо-зимовий період не буде, складна епідемічна ситуація сама по собі збільшує ризик пропустити початок критичної хвороби.

Багато людей схильні відкласти візит у клініку, пропустити планову діагностику або консультацію в лікаря, щоб не заразитися СOVID-19. Але саме своєчасна діагностика – це один із головних способів профілактики онкологічних і серцево-судинних хвороб.

Ще один стримуючий момент – обмеженість у фінансах, що часто змушує українців відмовитися від своєчасної медичної допомоги або не залишає їм шансів на повноцінне лікування. Простий приклад: із квітня 2020 року Національна служба здоров'я України фінансувала допомогу для пацієнтів із гострим мозковим інсультом за тарифом 19 500 грн, незначно підвищивши його з липня. У межах тарифу покривається й підтвердження діагнозу, і безпосередньо лікування, зокрема ліки.

Простий аналіз прайсів приватних клінік і неврологічних центрів України показує, що ця сума вкрай мала для повноцінного лікування, тим більше в складних випадках. Для оплати первинного курсу лікування й відновлення необхідно від 45 000 до 120 000 грн, без урахування вартості ліків, медичних виробів, додаткових лабораторних та інструментальних обстежень.

Що, з огляду на таку ситуацію, можуть зробити соціально відповідальні роботодавці для своїх співробітників? Забезпечити їх програмою страхування життя на випадок критичних захворювань. І на це є мінімум три причини.

Принцип «гроші на руки»

При страхуванні від критичних хвороб застрахований працівник отримує грошову виплату саме «на руки» – у найкоротші строки після постановки діагнозу.

Це не зовсім стандартний формат, оскільки в межах популярних в Україні програм корпоративного медичного страхування (ДМС), страхова компанія як правило платить медичній установі, де лікується хворий співробітник.

Критичні захворювання, зокрема онкодіагноз, часто входять до списку винятків у програмах добровільного медичного страхування, або ДМС. Ба більше, по такій програмі не можна розраховувати на довгострокову реабілітацію після інфаркту, інсульту, повторні курси хіміо- або таргетної терапії.

А от страхування на випадок критичних захворювань якраз дозволяє сплатити такі витрати, а також підтримувати звичний рівень життя застрахованих – купувати продукти, ліки, компенсувати втрату доходу під час хвороби.

Вартість корпоративної програми на випадок критичних захворювань не дуже висока, зокрема, у компанії, де працює експерт, вона становить, в середньому 1900 грн на рік на одного застрахованого працівника.

Середня виплата для таких ситуацій – 85 000 грн на одного застрахованого. Безумовно, бувають випадки, коли такої суми виявляється мало. Але важко уявити, як справляються з важкою хворобою українці без подібної страховки.

Ось і виходить, що корпоративне страхування співробітників від критичних хвороб – не просто корисний інструмент, а must have у сучасних карантинних реаліях.