Національна служба здоров'я України (НСЗУ) не радить переходити до системи добровільного медичного страхування.

Про це заявила голова Національної служби здоров'я Оксана Мовчан в інтерв'ю "Дзеркалу тижня".

Мовчан зазначила, що бізнес не може гарантувати стабільність відрахувань податків на медицину.

"Нині медична галузь в Україні фінансується із загальної податкової бази. В наших умовах - це ідеальна ситуація. Зокрема для забезпечення стабільності обсягу коштів, які йдуть на охорону здоров'я. У підприємств же, якщо зобов'язати їх це робити, фінансові роки можуть бути різними. І тоді фінансування системи охорони здоров'я теж перестає бути стабільним. Тому ми не рекомендували б так чинити", - заявила Мовчан.

Щодо можливості співоплати медичних послуг, експерт вважає, що до нього треба ставитися дуже обережно, бо він може зашкодити. "Ситуація в Україні така, що коли ввести співоплату навіть на суму 50 або 100 гривень, то частина населення почне відмовлятися від цієї послуги. Не секрет, що в нас чимало громадян, які не можуть собі дозволити навіть таку співоплату. Відповідно, якщо ми вводимо такий інструмент, то спочатку треба провести роботу, як та, яку провели при вирахуванні адресних субсидій на комунальні послуги", - вважає Мовчан.

І додала, що у законодавця багатьох концепцій в охороні здоров'я — ВООЗ — є 3D-модель фінансування системи охорони здоров'я в конкретній країні. Перший вимір — це кількість людей, що мають доступ до цієї системи охорони здоров'я. Є країни, в яких право на безплатне медобслуговування мають не всі, а, наприклад, тільки держслужбовці. Є країни, в яких 30–40% — це повністю приватне фінансування. В економічно сильних США є великий відсоток взагалі не застрахованого населення і великий відсоток застрахованого у приватному секторі. Україна успадкувала від СРСР модель, при якій право на безплатне медичне обслуговування мають усі нинішні 37 мільйонів людей, і тут нічого змінювати не потрібно.

Другий вимір — це номенклатура послуг, якими мають право безплатно користуватися, в нашому випадку, 37 мільйонів громадян. І третій — кількість цих послуг, тобто обсяг допомоги.

"Ми не повинні обманювати ні пацієнтів, ні лікарів, ні держбюджет. Відповідно, якщо ми не чіпаємо доступ усіх 37 мільйонів людей до безплатних медичних послуг, у нас залишається тільки два шляхи. Ми маємо або зменшувати номенклатуру послуг, чесно говорячи, що, наприклад, із 200 послуг держава у змозі покрити всім 37 мільйонам громадян 100–120. Або впроваджувати поняття черги стосовно планових послуг, говорячи, що ось таких не ургентних операційних втручань держбюджет зможе покрити, наприклад, 20 тисяч на рік. А все, що понад цю кількість, стає в чергу.

Зменшувати номенклатуру послуг або впроваджувати поняття черги — це рішення складне. Можна також зробити те, про що ви згадали, — впровадити доплати для якихось типів послуг. Але робити це треба дуже акуратно, щоб не обрізати певним верствам населення доступ до цих послуг", - підкреслила Мовчан.